Корупція під час війни: вкрадена гривня коштує життів

Україна переживає один із найважчих періодів своєї історії. Щодня росія намагається зламати нас не лише на фронті, а й психологічно — змусити звикнути до сирен і думки про нескінченну війну. Але саме зараз, коли ворог змінює тактику, а країні потрібно швидше виробляти зброю та ухвалювати критичні рішення, системні проблеми стають особливо небезпечними.

Одна з них — відсутність повноцінно призначеного Міністра оборони. В країні, яка щодня бореться за існування, оборонна політика не може перебувати в режимі тимчасовості. Але проблема ширша: варто чесно відповісти, як держава має функціонувати, якщо війна триває роками, і чи може ворог фактично визначати, коли українці зможуть обрати владу.

Демократія не може бути заручницею росії. Тому потрібен законний і безпечний механізм, який дозволить відновити повноцінний демократичний процес навіть під час війни: із правом голосу для військових, мільйонів українців за кордоном та людей у прифронтових регіонах. Це складно, але Україна вже не раз робила неможливе.

Окремо варто говорити про корупцію. У мирний час вкрадені гроші означають гіршу дорогу чи школу. Під час війни — це непривезений боєприпас, відсутня система РЕБ, машина, яка не евакуювала пораненого, технологія, яку не запустили у виробництво. Кожна гривня, що мала працювати на оборону, має працювати саме на неї.

Але корупція — лише симптом глибшої кризи управління. Система, яка карає за ініціативу й винагороджує за лояльність, повільно ухвалює рішення і роками зберігає неефективні структури, не може бути ефективною під час війни. Суспільству потрібен простий принцип: влада означає відповідальність. Отримав повноваження — відповідай за результат. Отримав бюджет — покажи, що зроблено.

Люди можуть витримати надзвичайно важкі часи, але не відчуття несправедливості. Коли хтось на фронті ризикує життям, а хтось у тилу краде, руйнується довіра між громадянином і державою. А без довіри немає надії. Українці завжди давали владі величезний кредит довіри, і цей кредит накладає обов'язок бути чесними. Громадянин довіряє державі — держава говорить із ним чесно. Це і є новий суспільний договір.

Вибори — не просто бюлетень. Це момент, коли влада звітує перед громадянином, а той вирішує, чи довіряти їй далі. Україна не має дозволити путіну визначати, коли її народ може обирати владу. Наші військові, інженери, молодь, люди, які втратили дім, але не віру в країну, — вони вже готові до іншої України. Тепер держава має стати гідною своїх людей: сильною, справедливою й вільною.