Пріоритетні скарги на суддів роками лежать без руху — що не так із системою

Історія з дисциплінарною відповідальністю суддів в Україні тягнеться роками. Зобов'язання створити Службу дисциплінарних інспекторів (СДІ) при Вищій раді правосуддя з'явилося ще 2020-го, але після змін у законодавстві 2021 року розподіл скарг фактично завмер: старий механізм уже не діяв, новий ще не запустили. Додали проблем повномасштабне вторгнення і неповноважність ВРП до січня 2023-го. У результаті накопичилося понад 14 тисяч нерозглянутих скарг.

Служба запрацювала лише 23 грудня 2024 року — і одразу отримала у провадження понад 10 тисяч скарг, до яких постійно додавалися нові. Розвантажити цей масив мав механізм пріоритетності: найважливіші скарги мають опрацьовувати першими. За Регламентом ВРП першочерговими вважають ті, що можуть закінчитися звільненням судді, скарги на суддів зі зупиненим кваліфікаційним оцінюванням, а також матеріали про дії, які викликали значний суспільний інтерес.

На практиці все інакше. За перший рік роботи інспектори визнали пріоритетними 174 скарги, але станом на кінець 2025-го за 61 з них не ухвалили жодного рішення, а 48 навіть не мали первинного висновку. Статус пріоритетної визначає конкретний інспектор — і підходи в них дуже різняться: за даними Фундації DeJure, кількість таких скарг у різних інспекторів коливалася від 1 до 16. Схожі за змістом скарги рухаються з різною швидкістю, а за рік лише 27 пріоритетних скарг завершилися притягненням судді до відповідальності.

Окрема проблема — коли тотожні скарги на одного суддю розподіляють між різними інспекторами і вони йдуть паралельно. Суддя Вікторія Приходько, яка виправдовувала російську агресію, отримала дві пріоритетні скарги від різних заявників — за однією її притягнули до відповідальності, друге провадження закрили. Суддю Олександра Пелиха, спійманого НАБУ і САП на хабарі у 1300 доларів, теж мали розглядати за двома скаргами: рішення ухвалили за пізнішою, а в раніше поданій навіть не відкрили провадження.

Різний темп розгляду часом важко пояснити. Скаргу на суддю Тетяну Ільєву, відому скасуванням арешту коштів у справі ексвіцепрезидента «Хліб України» Андрія Миханіва, подали ще у грудні 2023 року — і понад два роки вона залишалася на попередній перевірці. Натомість аналогічна скарга від НАБУ і САП, подана у січні 2025-го, вже у травні того ж року переросла у дисциплінарну справу, а у квітні 2026-го ВРП ухвалила рішення.

Затягування — не просто організаційна дрібниця. Поки скарга лежить без руху, суддя може встигнути подати заяву про відставку й уникнути відповідальності. Особливо гостро це нині, коли йдеться про можливе ухилення від мобілізації через рішення про встановлення батьківства. Втім, вчасна реакція працює: після поданих скарг зупинили питання про відставку щонайменше трьох суддів — Анатолія Надопти, Олега Суського та Тараса Левка.

Щоб пріоритетність запрацювала, потрібні єдині підходи до визначення важливих скарг, реальне прискорення їхнього руху, координація споріднених матеріалів, налагоджена взаємодія з дисциплінарними палатами ВРП і краща цифровізація Служби. Проблеми першого етапу ще не свідчать про якість кадрів — але вони вже показують слабкі місця організації. Тепер питання в тому, як на них відреагує ВРП, адже пріоритетність має означати просту річ: першими рухаються справи, де ціна зволікання найвища.