Чіп для кота чи собаки: що насправді означає реєстрація тварин у 2026 році

З липня 2026 року діє постанова Кабміну №908 від 1 липня 2026 року, яка запустила дворічний експеримент із ідентифікації та/або реєстрації домашніх тварин. Участь у ньому добровільна: власник або утримувач сам вирішує, чи долучатися. Але якщо вже долучився — процедуру треба пройти за встановленим порядком.

Найбільше плутанини навколо того, чи мусить кожен кіт і пес мати мікрочип. Ні. Законодавство дозволяє кілька засобів ідентифікації: мікрочип (транспондер), клеймо, поставлене до 3 липня 2011 року, унікальний ідентифікаційний номер, сформований під час реєстрації, та інші передбачені варіанти. Тож ставити знак рівності між реєстрацією і чипуванням не варто.

Варто розрізняти три речі. Мікрочипування — це встановлення транспондера з унікальним номером. Ідентифікація — встановлення особи конкретної тварини у передбачений законом спосіб. А реєстрація — внесення даних про тварину та її власника чи утримувача до Реєстру домашніх тварин. Речі пов'язані, але не тотожні.

Дані до реєстру вносить не сам власник, а уповноважений агент з ідентифікації та реєстрації — наприклад, ветеринарний лікар або державний ветеринарний інспектор, який відповідає вимогам законодавства. Від власника потрібні згода на участь у проєкті, відомості про себе й про тварину, ветеринарний паспорт за наявності та інформація про вже наявний засіб ідентифікації.

Що ж до відповідальності, то її не варто плутати з новим проєктом. Стаття 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення правил утримання собак і котів: громадянам — попередження або штраф від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів, посадовим особам — попередження або штраф від 20 до 50. Але автоматичного штрафу лише за відсутність запису в реєстрі немає — має бути встановлене конкретне порушення.

Окрема історія — поїздки за кордон. Вимоги до переміщення тварин визначає країна призначення, і там мікрочип часто є обов'язковою умовою разом із вакцинацією проти сказу, ветеринарним паспортом і лабораторними дослідженнями. Тож перед виїздом варто звіритися з офіційними вимогами Держпродспоживслужби та правилами конкретної держави.