Секрети екс-міністрів: де межа між досвідом і зрадою

Історія з працевлаштуванням екс-міністра оборони за кордоном сколихнула суспільство. Людина, яка менш ніж два місяці тому полишила посаду й має доступ до найчутливіших військових даних, тепер консультуватиме оборонне відомство Італії. Чи безпечно це для України?

Законодавство чітко окреслює коло обов'язків для тих, хто працював із державною таємницею. Обмеження не зникають разом із посадою — вони діють, доки інформація залишається секретною. Для найважливіших відомостей цей строк може сягати 30 років. Увесь цей час людина зобов'язана не розголошувати дані й не сприяти іноземним державам на шкоду Україні.

Цікавий нюанс: держава може обмежити виїзд на постійне проживання за кордон на термін до п'яти років після припинення роботи з секретами. Але це стосується лише еміграції, а не робочих відряджень чи консультацій.

Окремо діє антикорупційне законодавство: для держслужбовців заборона використовувати службову інформацію в особистих інтересах — безстрокова. Тож формально порушення можуть кваліфікувати і як розголошення таємниці, і як корупційний злочин.

Проблема в іншому: довести факт розголошення вкрай складно, особливо коли йдеться про усні розмови без свідків. А тотальний контроль за кожним, хто мав доступ до секретів, — нереалістичний.

У парламенті ще з 2024 року лежить законопроєкт про посилення охорони держтаємниці. Але поки він «опрацьовується в комітеті», Україні залишається покладатися на сумлінність своїх посадовців.