Справа Князєва: 5 років в'язниці, донат на ЗСУ і питання до САП

Історія з ексголовою Верховного Суду Всеволодом Князєвим, який у травні 2026 року визнав провину в отриманні майже $2,7 млн хабара, стала своєрідним тестом для української антикорупційної системи. Суд призначив йому 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна та забороною обіймати посади в органах правосуддя ще на 3 роки. Окрім того, екссуддя переказав понад $1,1 млн на підтримку ЗСУ. Але чи є така угода справді в інтересах суспільства, чи це просто «відкуп від правосуддя»?

Князєв потрапив до Верховного Суду через конкурс 2016–2017 років і за кілька років став головою інстанції. Публічно він закликав боротися з корупцією, але, за даними слідства, паралельно будував власну «вертикаль влади». Затримали його у травні 2023 року — НАБУ провело обшуки у Верховному Суді та вдома в судді. На плівках нібито чути, як він дає вказівки формувати «конверти» для колег із Великої Палати.

Угоду про визнання винуватості САП уклала з Князєвим лише після двох років судового розгляду, що викликає питання: чому це не зробили раніше, якщо мета — економія ресурсів? До того ж викривальні показання екссудді стали підставою для підозр чотирьом колишнім колегам, але їхні справи досі тривають, і суспільство не бачить реальних результатів.

Окремої уваги заслуговує донат на ЗСУ. САП називає це «потужним економічним ефектом», але виникає логічне запитання: звідки в Князєва, який не декларував таких статків, з'явився мільйон доларів? Експерти наголошують, що благодійність не має бути частиною угоди про визнання винуватості, адже це створює враження, що засуджений просто «відкупився».

Системні проблеми інституту угод очевидні: непрозорі критерії їх укладення, розмите поняття «суспільного інтересу» та відсутність аудиту роботи САП. Без чітких правил довіра до антикорупційних органів танутиме, а гучні справи ризикують перетворитися на легалізацію корупційних статків під виглядом співпраці зі слідством.