Великий Бар'єрний риф: п'ять найкращих років за 40 — і все одно «загинув»

Австралійський Великий Бар'єрний риф уже давно живуть з ярликом «приреченого». Та щойно оприлюднений щорічний звіт морських дослідників дає привід у це засумніватися.

На більшій частині рифу коралів не поменшало — вони або тримаються на місці, або навіть приростають. А якщо взяти всі 40 років регулярних вимірювань, то найкращими виявилися саме останні п'ять. У 2021-му покрив сягнув рекорду від початку спостережень у 1986-му, у 2022-му й 2023-му тримався на тому ж рівні, а 2024-го побив власний рекорд.

Чому ж про це майже не чути? За версією президента аналітичного центру Copenhagen Consensus Center Б'єрна Ломборга, довкола рифу виросла ціла PR-індустрія, яка заробляє на передчутті катастрофи. Ще 2012 року дослідники заявили, що з середини 1980-х риф втратив половину коралового покриву, і пророкували подальше скорочення вдвічі до 2022-го. У 2014-му Guardian випустило інтерактивний некролог рифу, а у 2016-му журнал Outside оголосив його мертвим у віці 25 мільйонів років.

Далі, за спостереженням автора, увійшов у звичку своєрідний щорічний ритуал: спершу хороша новина, а потім похмурий прогноз, який її перекрикує. У 2021-му інститут, що стежить за рифом, наполягав на «дуже поганих» перспективах. У 2022-му BBC визнало рекордний покрив, але додало, що риф «надзвичайно вразливий». У 2023-му офіційний звіт говорив про «зупинку» відновлення. У 2024-му, на піку, вчених цитували з тезою, що до втрати всього рифу лишилося одне серйозне потрясіння.

А вже 2025 року медіа вирішили, що кінець настав: BBC писало про найбільшу втрату коралів за всю історію вимірювань, CNN — що риф «загинув». Проте спад стався з найвищої позначки в історії, і 2025-й усе одно залишився четвертим найкращим роком за чотири десятиліття. За логікою Ломборга, у будь-якій іншій галузі це назвали б успіхом.

Втім, «вісники біди» не здаються: двоє відомих морських біологів нещодавно попереджали про «дуже високий ризик колапсу екосистеми». А за кілька тижнів з'явилися свіжі дані — на півночі й у центрі коралів знову більшає, на півдні їхня кількість стабільна. Серед причин називають пізній мусон, який охолодив воду. Тож колапс знову відклався.

Австралія разом із владою Квінсленду з 2014 року вклали в програми для рифу понад 5 мільярдів австралійських доларів. Коли в липні ЮНЕСКО вирішило не вносити риф до списку загроженої світової спадщини, міністри подали це як визнання лідерства країни. Щоправда, єдине втручання, чий вплив на кількість коралів доведено, — це боротьба з морськими зорями «терновий вінець»: за найкращими оцінками, вона додала лише пів відсоткового пункту покриву, тоді як реальне зростання сягає 10–25 пунктів.

Ломборг не заперечує самих загроз: з 2016 року знебарвлення охоплювало риф шість разів, показники коливаються, і наступного року вони цілком можуть бути нижчими. Але коливання, на його думку, не дорівнює смерті. Екосистема, яка щойно видала п'ять найкращих років за сорок, навряд чи лежить на смертному одрі.