Відкриття неба в Україні: чому стратегія буксує ще до першого польоту

Кабінет міністрів застряг на підготовці Стратегічної концепції перезапуску цивільних польотів. Робоча версія документа, з якою ознайомилися журналісти, попри назву, не має достатньо стратегічного бачення. Її головна цінність — у переліку загроз, без усунення яких не вдасться навіть технічно перегнати порожній літак.

Найслабше місце концепції — координація. Для відновлення польотів потрібна злагоджена робота військових, Державіаслужби, Украероруху, аеропортів, авіакомпаній, страховиків, лізингодавців і уряду. Але зацікавленість учасників різна: військові виконають наказ, проте сприймають це як «зубний біль під час мігрені» — відповідальність величезна, а здобутки приписують іншим.

Державіаслужба фінансується з бюджету, тож їй байдуже, наскільки завантажене небо. Украерорух живе на донорські гроші, тому криза галузі його теж не турбує. Уряд згадує про ідею лише тоді, коли про неї говорить президент. Насправді відкриття хоч якихось рейсів хочуть лише аеропорти, які не можуть спокійно дивитися на занепад.

Цього літа з'явився новий орган — Міжвідомчий центр координації використання повітряного простору, який об'єднав дев'ять відомств: від розвідки та ГУР до Нацполіції й Нацгвардії. Проте експерти скептичні: чим ширше представництво на нараді, тим менше шансів, що вона щось вирішить, а відповідальність розмазується тонким шаром.

На запитання про конкретні критерії безпеки в Мінрозвитку відповіли ухильно: мовляв, Державіаслужба з робочою групою «постійно оцінює» рівень загрози. Конкретних цифр, які б свідчили про готовність відкрити небо, так і не прозвучало.