Непекельні санкції: що насправді ховається у законі Грема

Американський Сенат 7 серпня 86 голосами проти 11 ухвалив законопроєкт імені покійного Ліндсі Грема, який передбачає мита до 100% для країн, що купують російську нафту чи газ. Утім, уважне читання документа показує: це радше «ручка гучності», аніж «вимикач». Президент зобов'язаний ввести мито протягом 30 днів, але його розмір визначає сам. Торговельний представник США може коригувати ставку від нуля до 100%, лише письмово повідомивши Конгрес.

Найцікавіше — розділ 115: президент може взагалі не застосовувати будь-яку санкцію, якщо письмово засвідчить, що цього вимагає національний інтерес США. Для зміни ставки мита такого звіту навіть не потрібно. Тож «вимкнути» закон складно, а «прикрутити» — просто службова записка.

Пекін на це реагує стримано. Ще 15 липня речник МЗС КНР Лінь Цзянь казав те саме, що й у серпні: Китай проти односторонніх санкцій без рішення Радбезу ООН і захищатиме свої компанії. Конкретних контрзаходів немає. Китай, схоже, чекає на візит Сі Цзіньпіна до Вашингтона 24 вересня — перший за понад десятиліття. Підпис закону напередодні поставив би президента перед вибором: бити митом по Китаю одразу після візиту чи пояснювати Конгресу, чому цього не варто робити.

У законі є й інша пастка. Список із п'яти країн можуть обраховувати за різними критеріями: найбільші імпортери російської нафти або газу, а також ті, хто допомагає обходити санкції. Через 180 днів список може подвоїтися. При цьому мито застосовують лише до тих, хто зробив нові закупівлі після 30-го дня — тож країна, яка зупинилася, до списку не потрапляє.

Для України в законі є важлива деталь: скасувати санкції проти Росії можна лише після підписання миру, який прийняла вільна і незалежна Україна. А от для інших країн достатньо запевнень президента, що вони більше не роблять того, за що потрапили під удар. Тож питання не в тому, чи вдарять Захід по покупцях, а в тому, хто зійде зі списку раніше і що за це віддасть Вашингтону.