Експосол Японії Мацуда: підтримка України не впала, але Токіо бракує гучних жестів

Колишній посол Японії в Україні Кунінорі Мацуда приїхав до Києва на конференцію Ялтинської європейської стратегії (YES) і там пояснив, як насправді виглядає японська підтримка та що заважає Токіо діяти рішучіше.

За його словами, за останні два роки влада в Японії змінювалася тричі — від уряду Кішіди до Ішіби, а потім до Такаїчі, — але курс на підтримку України та санкції проти Росії залишався незмінним. За каденції Ішіби відбулася Конференція з питань протимінної діяльності в Україні (UMAC), а загалом Токіо додав 6 мільярдів доларів фінансової допомоги. «Я не вважаю, що Японія стала приділяти менше уваги підтримці України», — каже Мацуда.

Проблема, на його думку, в іншому: дипломатія тримається не лише на реальних справах, а й на символічних жестах — візитах на найвищому рівні, зустрічах лідерів, гучних публічних сигналах. Саме таких кроків, зазначає дипломат, зараз бракує, і через це може складатися хибне враження, ніби темп утрачено. Для країни, яка відбиває агресію, політична підтримка не менш важлива за практичну, бо дає моральну опору і владі, і людям.

Окремо Мацуда торкнувся відносин із Москвою. Після повномасштабного вторгнення, наголошує він, вести справи з Росією так, ніби нічого не сталося, неможливо. Раніше в Японії побутувала думка, що стосунки з РФ варто покращувати задля стримування Китаю, але Москва й Пекін, навпаки, зблизилися, а їхні спільні навчання відбуваються поблизу японських територій. Тож ця стратегія, принаймні на цей момент, себе не виправдовує. Якщо ж Токіо надто активно йтиме Росії назустріч, Москва може сприйняти це як слабкість, тому межа у відносинах є, і «російське питання» не можна вирішувати самотужки — потрібні США, Європа та Південна Корея.

Візит Путіна на окупований острів Еторофу 13 серпня та подальші події, зокрема знищення монумента з японською хризантемовою емблемою і спільні маневри з Китаєм, на думку Мацуди, вимагають від Токіо наступного кроку, а не лише заяв протесту. Він сподівається, що уряд уже думає саме так.

Що стосується очікувань Києва, дипломат радить реально розраховувати на енергетичну співпрацю напередодні зими 2026–2027 років — конкретні проєкти із захисту та відновлення інфраструктури між державними органами, енергокомпаніями та фінансовими установами обох країн. Також варто вже зараз формулювати побажання щодо ролі Японії в майбутніх гарантіях безпеки, обговорювати нові санкції, механізми компенсації збитків із заморожених активів і долучатися до створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії. А от прямі поставки зброї вже сьогодні, за його словами, обговорити й реалізувати буде надзвичайно складно.

Мацуда також зауважує, що Японії та Україні критично бракує міжпарламентської дипломатії: японські депутати мають на власні очі бачити реальність в Україні, а українські — регулярно приїздити до Японії. Голова Палати представників японського парламенту Ейсуке Морі вже відвідав Київ 14–15 вересня.

Цікаве спостереження дипломата стосується того, як японці сприймають цю війну. Після завершення місії він багато їздить країною з лекціями — від Хоккайдо до Окінави — і помітив закономірність: що далі від Токіо, то гостріше люди відчувають війну як власну проблему. Жителі прибережних регіонів біля Японського моря питають, що робити у разі схожого конфлікту в Східній Азії чи напливу біженців. У самому ж Токіо, побоюється Мацуда, через безліч інших актуальних тем українське питання дещо відходить на другий план.

Наостанок він розповів, чого Японія могла б навчитися в України: це дрони, робототехніка та штучний інтелект, цифровізація держпослуг із застосунками, системами оповіщення та електронними закупівлями ProZorro, а також цивільний захист на прикладі Сил територіальної оборони. Зараз у Японії створюють Агентство із запобігання стихійним лихам, і там міг би стати в пригоді механізм залучення звичайних людей із потрібними навичками до реагування на надзвичайні ситуації.

Сам Мацуда нині допомагає українському та японському бізнесу в проєктах відбудови, читає лекції для компаній і студентів та дає інтерв'ю, аби пояснити японцям, що війна в Україні стосується кожного. «Я щодня, майже від ранку до вечора, думаю про цю війну», — зізнається він.