Хто насправді керує війною: відповідальність проти повноважень
Британський військовий експерт Глен Грант пропонує Україні чітко розмежувати ролі в оборонному управлінні. Головний принцип — відповідальність має йти за повноваженнями.
Глен Грант, який працював у Міноборони Великої Британії та брав участь у реформуванні оборонних систем понад 15 країн, написав розгорнутий аналіз української системи військового управління. Його ключова теза: перш ніж будувати нову армію, треба чітко домовитися, хто має владу, хто ресурси, хто ухвалює рішення і хто відповідає за результат.
Експерт наголошує: в демократичній державі, яка воює, оборонна система має бути під політичним контролем, юридично підзвітною та оперативно гнучкою. Війна не скасовує цих вимог, а лише посилює ціну помилок. Тому суспільство має чітко бачити, хто за що відповідає.
Грант пропонує модель "трикутника керівництва": Міністерство оборони відповідає за політику та ресурси, Генеральний штаб — за розвиток сил і стратегічне планування, а Об'єднаний штаб — за ведення бойових дій. Зараз, на його думку, ці межі розмиті, що породжує дублювання функцій і затримки ухвалення рішень.
Особливу увагу автор приділяє посаді Головнокомандувача. Він має бути головним військовим радником уряду, а не командувачем, який особисто веде операції. "Коли він перебирає цю роль на себе, інші критично важливі завдання оборони залишаються без належної командної уваги", — зазначає Грант.
На думку експерта, для кожної ключової посади в системі оборони законодавство має чітко відповідати на п'ять запитань: який результат має забезпечити посадова особа, кому вона звітує, які має повноваження, за якими критеріями її оцінюють і які наслідки за невиконання обов'язків. Інституційна чіткість — не адміністративна розкіш, а стратегічна спроможність, яка скорочує цикл рішень і зміцнює довіру між цивільними та військовими.
