Локалізація в держзакупівлях: що змінилося для постачальників

Раніше поріг становив 200 тис. грн, тепер — 1 млн грн. Водночас частина практичних механізмів ще потребує додаткового нормативного та технічного врегулювання, тож постачальникам варто уважно дивитися, як саме локалізація стосується їхнього товару.

Локалізація показує, яка частка вартості товару створена в Україні. Цього року мінімальний рівень — 30%. У 2027-му він зросте до 35%, а з 2028 року — до 40%. Нові вимоги діють не для всіх товарів, а лише для визначеного законом переліку. Якщо такий товар входить до складу робіт чи послуг, рахувати потрібно вартість конкретної товарної позиції, а не всю суму договору.

Для виробників змінився сам підхід до розрахунку: тепер локалізацію визначають на основі виробничої собівартості товару. Які саме витрати враховувати, вирішує Кабінет Міністрів. Документи для підтвердження локалізації подає сам виробник, і він же має виконувати визначені технологічні операції, перелік яких затверджує уряд.

Окремо закон передбачає реєстр недоброчесних виробників. Туди можуть потрапити компанії, які подали недостовірні дані для внесення товару до переліку локалізованої продукції. Замовники не зможуть закуповувати товари таких виробників. На запит органу державного фінансового контролю виробник має надати підтвердження походження складових, інформацію про виробничі операції та розрахунок локалізації. Якщо документів не буде або їх подадуть із порушенням строків, товар можуть виключити з переліку.

У закупівлях робіт і послуг логіка така: якщо разом із ними замовник отримує у власність товари з переліку, вимоги локалізації можуть застосовуватися і до них. Але загальна вартість договору понад 1 млн грн сама по собі ще нічого не означає — дивитися треба на вартість конкретної товарної позиції. Якщо ж обладнання чи техніку виконавець лише використовує під час надання послуг і вони не переходять у власність замовника, локалізація до них не застосовується. Для закупівель із міжнародним або донорським фінансуванням варто окремо перевіряти умови конкретної процедури — там можуть бути власні вимоги до походження товарів.

Перед поданням пропозиції важливо розрізняти дві речі: перелік категорій товарів, для яких діють вимоги локалізації, і перелік конкретної продукції з підтвердженим ступенем локалізації. Те, що товар належить до потрібної категорії, ще не означає, що він відповідає встановленому показнику. Тож варто звірити модель товару та виробника з даними переліку, перевірити вимоги тендерної документації й підготувати необхідні підтвердження. А якщо умови закупівлі виглядають незрозуміло, краще завчасно звернутися до замовника за уточненням.