Шабунін: за втечу Кравченка відповідальність має нести Зеленський і «Слуги народу»

Голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін переконаний: утеча генпрокурора Руслана Кравченка за кордон — це не лише його особиста історія. Відповідальність за це має лягти на Володимира Зеленського, Давида Арахамію та інших представників «Слуг народу», які «героїчно що було нам на голову насадили під час війни».

Шабунін дивується, чому президент не відсторонив Кравченка раніше, а зробив це своїм указом лише 14 вересня — за годину до розмови. На його думку, виглядає так, ніби Зеленський чекав, поки генпрокурор підпише «смішні підозри» й «влаштує весь цей цирк». Він нагадує: з Іриною Венедиктовою президент діяв інакше — відсторонив її за тиждень до голосування парламенту, тож із Кравченком проблем не було б жодних.

Окремо Шабунін зупиняється на кадровому питанні. Кравченко — 18-й генпрокурор, і всі вони були політичними ставлениками, каже він. Натомість керівник антикорупційної прокуратури за 4,5 роки зробив більше, ніж ці 18 за 30 років. Тому єдиний вихід — ухвалити закон про конкурсну процедуру обрання генпрокурора. «Я чесно переміг, я професіонал, і я звітую тільки перед законом», — описує він логіку конкурсного керівника. Але й Зеленський, і депутати, за його словами, хочуть мати підконтрольного генпрокурора, тож добровільно на конкурс не погодяться.

Ціна скандалу — не лише репутація. Шабунін згадує про 8 млрд євро, які Україна втрачає через ці заворушення, і про заяву спікера Єврокомісії: боротьба з корупцією є ключовою для будь-якої країни, яка прагне вступити до ЄС, а закон про конкурс на генпрокурора — одна з вимог. Тож ідеться і про гроші на війну, і про європейський шанс країни.

Щодо повернення Кравченка Шабунін налаштований скептично: «Ой, щось у мене сумніви, пані Ірино, серйозні». Він нагадує, що фігуранти справи «Карфаген» тікали з України, і через це НАБУ та САП змушені були реалізуватися раніше, ніж планували. Водночас він сподівається, що Кравченко отримає повноцінну підозру, адже НАБУ вже доводило: коли доказів достатньо, підозри вручають навіть найвищим посадовцям.

Наприкінці Шабунін порівнює ситуацію з класичною мафією: там правоохоронців купляли, щоб ті «не бачили», а тут, за його словами, самі правоохоронці стали частиною схеми — кришували кол-центри, знищували конкурентів і не передавали іноземним колегам дані про шахраїв. «Потрібна інституція змінити», — підсумовує він, і ключовий елемент цих змін — конкурс на незалежного керівника.