88 років потому: Євген Коновалець повернувся в Україну

Повернення полковника — це не лише відновлення історичної справедливості, а й повернення йому належного місця в українській історії. Коновалець боровся за просту ідею: Україна має бути незалежною, а її кордони — захищати власна армія.

Його шлях був непростим. Ще 1917-го, коли він приїхав до Києва з полону, українська влада не хотіла чути про постійне військо. Голова Генерального секретаріату Володимир Винниченко вважав армію анахронізмом, а Михайло Грушевський поділяв ці погляди. Коновальцю довелося буквально пробивати дозвіл на створення Січових стрільців — через віче галичан і особисту згоду Симона Петлюри.

Стрільці швидко стали головною силою, яка душила більшовицьке повстання в Києві на початку 1918 року. А коли влада вагалася, Коновалець наполягав на дисципліні, а не на "народній міліції". Його геополітичне бачення вражає сучасністю: він розумів, що доля всієї України вирішується в Києві, а не у Львові.

Після поразки УНР Коновалець не зневірився. Він створив Українську військову організацію, а згодом — ОУН, вишколив кадри, з яких вийшли командири УПА. Відмовився від генеральського звання, бо вважав, що підвищення можливе лише під час дійсної служби. Москва полювала на нього роками, і 23 травня 1938 року агент НКВД Павло Судоплатов убив його в Роттердамі.

Сьогодні, коли Україна знову воює з Москвою, слова Коновальця звучать як заповіт: "Казати собі, що все покінчено, що comedia finita, я вважаю невмисним, а коли би це сталося, вважав би це злочином". Він ніколи не дозволяв собі думати, що все закінчено. І ми не маємо права.