Професор із США: у санкційного законопроєкту одна реальна норма, решта — з лазівками

За його словами, головне в документі — не нові покарання для Москви, а захист уже наявних обмежень. Наступні п'ять років жоден американський президент не зможе одноосібно скасувати чинні санкції: для цього знадобиться пряма згода Конгресу.

Під парасольку законодавців потрапили всі обмеження проти російських фізичних та юридичних осіб, запроваджені указом Джо Байдена від 15 квітня 2021 року. А це — сотні, а то й тисячі компаній і громадян. Тепер ані Дональд Трамп, ані його наступники не зможуть домовитися з Кремлем поза Конгресом, навіть під прямим тиском Москви.

Більшість інших пунктів, за оцінкою Айзенберга, лише повторюють те, що вже ухвалено: санкції проти Володимира Путіна, російських урядовців, обмеження на скраплений газ. Єдина пряма заборона — повне припинення закупівель російського урану, який США і так імпортували в невеликих обсягах. Тож ефект радше символічний.

Початковий текст, який півтора року тому внесли сенатори Грем і Блюменталь, був значно жорсткішим: він вимагав обов'язкових 500-відсоткових мит для країн, що імпортують російську нафту. Під час тривалих компромісів обов'язок президента перетворився лише на його право. Айзенберг сумнівається, що тарифи вдарять по Китаю, Індії чи Туреччині: США вже мають гіркий досвід торговельної війни з Пекіном, коли постраждали фермери та високотехнологічний сектор.

Понад 150 демократів у Палаті представників проголосували проти. Їхній аргумент — Білий дім може використати нові повноваження проти Євросоюзу, зокрема через дозвіл Брюсселя для Угорщини та Словаччини й далі купувати російську нафту. Натомість Вашингтон, імовірно, тиснутиме точково — на приватні компанії Китаю та Індії, які закуповують російську нафту, щоб ті самі скоротили обсяги.