Рада без хребта: як парламент став заручником Банкової

Верховна Рада формально працює, але фактично перетворилася на декорацію: ключові рішення ухвалюються на Банковій, а парламентарі лише штампують їх. Чи здатна Рада повернути собі суб'єктність?
Український парламент сьомого року війни нагадує пацієнта, якого щоразу реанімують, але так і не виліковують. Головний парадокс: єдине, що досі тримає Раду на плаву, — це тотальне домінування президентського центру. Банкова формує порядок денний, збирає голоси, вирішує кадрові питання. Що більше Офіс президента вдихає життя в цю конструкцію, то менше вона здатна функціонувати самостійно.
Корені проблеми — ще з 2019 року, коли "Слуга народу" вперше в історії України отримала монобільшість у 254 мандати. До Ради зайшли сотні людей без досвіду державного управління, які опинилися там на хвилі емоцій, а не з власною політичною позицією. Звідси й пішла залежність: без руки президента, уособленої головою фракції Давидом Арахамією, парламент не може відтворити нічого альтернативного.
Війна лише посилила цю диспропорцію. Президентський центр атрофує інші інституції: Кабмін перебудовується під його потреби, а парламент оформлює вже ухвалені рішення. Експертиза, яка мала б фільтрувати закони, перетворилася на конвеєр. Після звільнення багаторічного заступника керівника Апарату Михайла Теплюка, який координував весь цикл експертизи, цю конструкцію розібрали, а функції рознесли.
Показовою стала ситуація навколо євроінтеграційних законопроєктів. 19 серпня, одразу після скандалу зі спецоперацією "Форрест Гамп", комітет з питань правоохоронної діяльності рекомендував зняти з порядку денного одразу п'ять ініціатив, включно з розширенням повноважень НАБУ на розслідування керівництва ОП. Формальна причина — "втрата актуальності". Реальна ціна, за оцінкою голови антикорупційного комітету Анастасії Радіної, — 8,3 млрд євро допомоги від ЄС.
Чи може Рада повернути собі суб'єктність? Експерти кажуть, що для цього не потрібні революційні зміни — достатньо відкрити Конституцію на потрібних сторінках. Парламент має інструменти: контроль над бюджетом, кадрові рішення, роботу ТСК, відхилення низькоякісних законопроєктів. Але для цього потрібні політична воля та спроможні люди. Чи залишилися вони в Раді — питання, відповідь на яке покаже час. Якого, втім, обмаль.







