Застави, SEPA і 186 вироків: як в Україні розслідують відмивання грошей

У 2025-му суди ухвалили 186 вироків за відмивання коштів — проти 60 у 2023-му. Про це розповів перший заступник директора НАБУ Денис Гюльмагомедов під час панельної дискусії «Слідкуйте за грошима». За його словами, поштовхом стала зміна диспозиції статті 209 Кримінального кодексу ще 2019 року. Відтоді правоохоронці дедалі частіше ведуть паралельні фінансові розслідування — не лише шукають хабар чи розкрадання, а й простежують, куди пішли гроші. Щоправда, за аналізом НАБУ та Національного юридичного університету, «автономне» відмивання становить лише 5% вироків: решту можна було б розслідувати й за старою редакцією.

Найболючіше питання — повернення активів. За 2025 рік викрили відмивання на 2,5–3 мільярда гривень, а в бюджет щороку повертається не більше 8 мільйонів. Керівник САП Олександр Клименко пояснює: легалізація великих коштів часто закінчується за кордоном, бо в Україні їх складно приховати. Майно тут правоохоронці зазвичай знаходять, а от далі починається тяганина. Міжнародно-правова допомога, за його словами, застрягла десь на рівні 60-х років: купа паперів із мокрими печатками, місяці очікування — тоді як транзакції між юрисдикціями, зокрема в криптовалюті, займають секунди. Поки справа дійде до суду, фігурант уже за кордоном, а в екстрадиції відмовляють — зокрема через війну та умови утримання. Швейцарія, наприклад, може чекати рішення Верховного Суду, потім згадати про спільників, а вироки in absentia взагалі не визнавати. «Цей процес безкінечний. Нас ставлять в таку ситуацію, де немає виходу, замкнене коло», — каже Клименко.

Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко згадав, як усе починалося: поштовхом для всього світу став вирок експрем'єру Павлу Лазаренку в США за відмивання і шахрайство. В Україні ж ключовою віхою став 2010 рік. Та формулювання статті 209 досі викликає питання. «Викрав гаманець у громадському транспорті, пішов купив на ці гроші продукти — це можна назвати легалізацією?» — іронізує Кравченко. За його словами, суди почали займатися судовим активізмом і самі вигадувати критерії: купив авто — легалізація, погасив кредит — теж. Вирішення він бачить у тому, щоб законодавець чітко окреслив види коштів і суму — скажімо, до мільйона розслідувати лише незаконне заволодіння.

Заступник генпрокурора Максим Крим не погоджується, що 12% проваджень на основі фінрозвідки, які дійшли до обвинувального акта, — це провал. За його словами, узагальнені матеріали — ще не провадження, вони охоплюють широкі сфери і потребують перевірки. Один такий матеріал щодо легалізації розрахунків за сільгосппродукцію на 300 мільйонів гривень дав чотири кримінальні провадження, які у відсоток не потрапили.

Заступник начальника Головного слідчого управління Нацполіції Артем Шевчишен розповів, як змінився підхід: раніше знаходили валізу готівки під час обшуку — і на цьому все. Тепер важливо простежити, що з нею робили далі. У показових кейсах 2026 року поліція розкрила розкрадання бюджетних коштів в оборонній сфері: десятки фірм і ФОПів, переведення в криптовалюту. На папері всі правочини виглядали законно, але аналіз гаманців відкрив зовсім іншу картину.

Перший заступник директора БЕБ Тарас Щербай додає: сума в обвинувальному акті — це ще не реальне майно, яке можна конфіскувати. Легалізація супроводжується «мулами», трастами, підставними особами і кількома юрисдикціями, щоб кінцевого бенефіціара неможливо було знайти. «Проблема в тому, що правоохоронна система не встигає за злочинною», — визнає він.

Окремо учасники обговорили законопроєкт про приєднання до SEPA, який вимагає реєстру банківських рахунків і сейфів та доступу до нього для десяти органів. Клименко заспокоює: реєстр буде закритий, а більшість тих, хто ховає щось у комірках, оформлює їх на третіх осіб. Щербай називає такий реєстр міжнародним стандартом і посиленням превенції. А Гюльмагомедов пропонує просту логіку: «Потрібно запитати депутатів, вони за добро чи за зло». Втім, для НАБУ ці інструменти не надто дієві — там мають справу з професійними відмивачами.

Остання тема — чи не стали захмарні застави способом легалізації. Клименко відповідає категорично: ні, але застави давно час піднімати, бо вони не відповідають ні курсу, ні прожитковому мінімуму. Якщо доходи законні — їх перевірять, якщо ні — це вже інша історія. Кравченко нагадує, що механізм застави з'явився на вимогу ЄС і Ради Європи, і головне — щоб він не підміняв тримання під вартою там, де воно справді потрібне.