88 років потому. Як Євген Коновалець повернувся до України

Повернення Коновальця — це не лише відновлення історичної справедливості, а й повернення йому належного місця в українській історії. За життя і після смерті його історію писали переважно вороги — не особисті, а вороги ідеї, за яку він боровся. Ідеї простої: Україна має бути незалежною, а її кордони захищає власна армія.

Шлях до цього був тернистим. У 1917 році, коли 26-річний хорунжий австрійської армії перебував у полоні в Царицині, він почув про революцію в Росії та створення Української Центральної Ради. Разом із побратимами вони розуміли: нова московська влада рано чи пізно спробує повернути Україну, тож потрібна власна міцна армія.

Коновалець писав листи до Центральної Ради, але відповіді не отримав. Тоді поїхав до Києва сам. Там зустрівся з Миколою Міхновським і домігся розмови з Володимиром Винниченком. Той належав до соціалістично-інтернаціональної течії, для якої класова солідарність із російськими лівими була важливішою за власну державу. Постійна армія для нього була анахронізмом.

Незважаючи на відмови, Коновалець не зневірився. Разом із Федором Черником, Іваном Чмолою та Романом Дашкевичем він організував масове віче галичан. Симон Петлюра, який відповідав за військові справи, взяв рішення на себе й дозволив створити формацію. Так з'явилися Січові стрільці. Коли новий військовий міністр Микола Порш намагався перетворити їх на «народну міліцію», Коновалець відповів: проти російської агресії може вистояти лише дисциплінована армія, а не озброєний політичний мітинг. І домігся свого — солдатські ради скасували, а кожен боєць підписав згоду на сувору дисципліну.

На початку 1918 року більшовики рушили на Київ. Січові стрільці стали головною силою, яка душила заколот у столиці. Пізніше Коновалець попереджав Грушевського про небезпеку перевороту, але той відмахнувся. Після приходу до влади Скоропадського стрільці склали зброю, оточені німецькими військами. Коновалець був готовий домовлятися з гетьманом лише за умови, що той боронитиме незалежну державу. Коли Скоропадський проголосив федерацію з Росією, Січові стрільці розбили його сили під Мотовилівкою.

Коновалець умів бачити ціле. Коли почалася українсько-польська війна в Галичині, він вирішив: якщо впаде Наддніпрянщина, більшовики не зупиняться на Збручі. Тому залишився в Києві, підтримуючи УГА зброєю та медициною. Після поразок і розчарувань він створив Українську військову організацію, а згодом — ОУН, готуючи кадри для майбутньої боротьби. Відмовився від генеральського звання, вважаючи, що підвищення можливе лише під час дійсної служби. Так і залишився полковником.

23 травня 1938 року агент НКВД Павло Судоплатов убив його в Роттердамі. Але Коновалець ніколи не дозволяв собі думати, що «comedia finita». Він пережив війну, полон, поразки, зради — і після кожної винаходив нову форму боротьби. Сьогодні його повернення стало символом: ми маємо шанс довести його справу до кінця.