Після війни Україну чекає битва за владу: хто стане новими лідерами

Війна перетворила українське суспільство: волонтери, військові командири та місцеві мери взяли на себе те, з чим не справлялася держава. Люди звикли покладатися на власні сили та горизонтальні зв'язки, а не на центральну владу. Це стане фундаментом для нової політичної культури, де авторитет матимуть ті, хто довів свою ефективність на фронті чи в тилу.

Проте попереду — гостра боротьба між "старою системою" та новими лідерами. Вже зараз видно ознаки конфлікту поколінь: показовим стало звільнення Михайла Федорова, який у прощальній промові критикував застарілі методи управління військом і країною.

Експерти прогнозують поділ політичного поля на два табори. Помірковані, серед яких можуть опинитися Федоров чи Кирило Буданов, зосередяться на єдності, євроінтеграції та відновленні економіки. Радикали ж — як-от Сергій Стерненко, Богдан Кротевич чи Юрій Бутусов — вимагатимуть жорсткого покарання винних у корупції та провалах на фронті.

Особливо чутливим питанням стане мобілізація. Тисячі чоловіків уникли призову через хабарі, тоді як непридатних — з фізичними чи психічними вадами — відправляли на передову. Помірковані пропонуватимуть залучати іноземців до Збройних сил та повертати біженців, але без гарантій безпеки це буде складно.

Ключова інтрига — постать об'єднуючого лідера. Колишній головнокомандувач Валерій Залужний, нині посол у Британії, має значну довіру і поміркованих, і радикалів, але йому бракує політичного досвіду. Сам Зеленський, попри падіння рейтингів через корупційні скандали, шукає підтримки серед військових.

Від того, чи зможуть еліти домовитися про чесні вибори та мирну передачу влади, залежить, чи не повторить Україна трагічний досвід 1918–1921 років, коли боротьба за владу знищила державність. Цього разу ціна помилки — саме існування країни.