Закон Ліндсі Грема: санкції проти російської нафти чи козир Трампа у грі з Китаєм

Демократи в Конгресі розкололися: 152 голоси проти, 58 — за. Але головне не в партійній статистиці, а в тому, що ентузіазм республіканців і побоювання демократів майже не стосуються України. Закон дає Трампу право на власний розсуд запроваджувати 100% мита проти країн, які купують російські енергоносії. А це не лише Китай чи Індія — російську нафту й газ беруть щонайменше 40 країн, серед них ЄС, Японія, Південна Корея, В'єтнам, Бразилія та Саудівська Аравія. Тобто тарифні війни де-факто повертаються.

Чому закон, що пролежав рік в обох палатах, раптом зрушив? По-перше, наближаються переговори Трампа й Сі 24 вересня. США застрягли в Ірані, не мають швидкого виходу на контроль над Ормузькою протокою, а вихід хуситів до Баб-ель-Мандебської протоки та удари по головному нафтопроводу Саудівської Аравії можуть заблокувати ключового союзника. Трампу потрібна допомога Пекіна на Близькому Сході, а просити без козиря він не звик. По-друге, республіканці можуть втратити Конгрес, і закон — спосіб закріпити позиції до кінця каденції (скасувати його майже неможливо, бо 2/3 голосів у демократів немає). По-третє, самі республіканці, розвертаючи MAGA в бік України, апелюватимуть до цього закону під час виборчої кампанії.

Але наголосимо ще раз: цей документ не про Україну. Логіка мит залежатиме від двох речей — тактичної гри Трампа проти партнерів і суперників та його віри в те, що мита повернуть виробництво до США. Попередні тарифи справді дали часткове повернення виробництва й інвестицій, але ширше пожвавлення промисловості радше пов'язане з бумом штучного інтелекту, а не з митами. Втім, Трамп приписує це собі й будуватиме гру на цьому далі.

Чи зупинить це російський нафтовий експорт? Навряд. Війна на Близькому Сході робить російську нафту майже безальтернативною, а Китай та Індія обходили санкції раніше і робитимуть це надалі. Обмеження можливостей такого гравця, як Саудівська Аравія, лише посилює цю безальтернативність.

Найімовірніший сценарій переговорів США–Китай — чергова обмежена угода про торгове перемир'я. Розмова про Україну та Близький Схід — це вже значно складніша угода, яку Пекін готовий розглядати лише в обмін на ширші поступки Вашингтона. Чи готовий до цього Трамп — відкрите питання, і перед виборами такий крок для нього ризикований. Він піде на нього тільки за 100% упевненості в успіху — тобто якщо зможе продати мир як власне досягнення.