Тихий колапс Ради: чому депутати дедалі рідше з'являються в залі
Верховна Рада поступово втрачає працездатність: депутати все частіше пропускають голосування, а для ухвалення законів доводиться залучати опозицію. Розповідаємо, що відбувається з парламентом.
Парламентська криза в Україні дедалі помітніша. Якщо на старті роботи Ради IX скликання за 10 тижнів депутати провели понад 1000 голосувань, то за аналогічний період цьогоріч — лише 357. Засідання коротшають, а в залі все частіше бракує людей для ухвалення рішень.
Ще 2019 року «Слуга народу» мала 254 мандати — з запасом для потрібних 226 голосів. Тепер же монобільшості дедалі складніше зібрати кворум: частина депутатів вийшла з фракції, хтось за кордоном, хтось у СІЗО, а хтось просто не доходить до зали. Заступник голови фракції Андрій Мотовиловець каже, що близько 40 нардепів готові скласти мандати.
Щоб не зривати розгляд законів, у Раді повернулися до сигнальних голосувань — перекличок, коли депутати мають натиснути будь-яку кнопку, підтверджуючи присутність. Якщо раніше кворум перевіряли двічі на день, то тепер це роблять тричі. Рекорд зафіксували 26 лютого: за одне засідання перекличку проводили 11 разів.
Відсутність голосів змушує «Слуг» шукати підтримку в інших фракціях. Навіть «Європейська Солідарність» і «Батьківщина» часто голосують за важливі закони, розуміючи, що країна воює. Але загальне ставлення опозиції дедалі частіше описують формулою «у вас більшість, ви і голосуйте».
Причина втоми — не лише війна. Депутати скаржаться на відсутність власного впливу: вони голосують за непопулярні рішення на вимогу Банкової, але не мають права голосу у формуванні уряду. Тож замість відкритого спротиву — тихий саботаж: не з'являються на голосування і зривають урядові ініціативи. У березні президент Володимир Зеленський навіть погрожував депутатам мобілізацією, але згодом риторику пом'якшили. Наприкінці травня він уперше за каденцію зустрівся з керівниками всіх фракцій і груп, зокрема з Петром Порошенком, однак про домовленості поки не йдеться.
Поки що парламент тримається на ентузіазмі окремих депутатів, які лишаються в залі до вечора, та на готовності опозиції підставляти плече. Але це не вирішує проблему: для країни у війні вкрай важливо, щоб закони ухвалювалися швидко, а не зависали через брак голосів.
