AfD наступає, а крісло під Мерцом хитається: що чекає канцлера Німеччини

«Ми всі глибоко шоковані», — так Фрідріх Мерц прокоментував результат у Саксонії-Ангальт, де підтримка його ХДС порівняно з 2021 роком впала приблизно удвічі. Сам канцлер назвав це найгіршою поразкою партії за «роки чи навіть десятиліття».

І це, схоже, тільки початок. 20 вересня голосування за земельний парламент відбудеться в Мекленбурзі-Передній Померанії, де опитування дають AfD близько 37%. Якщо прогноз справдиться, позиції Мерца, який і без того застряг у політичній кризі, похитнуться ще сильніше.

Рік був обіцяний як «суперрік виборів»: у лютому 2026-го Мерц заявляв, що ХДС має виграти в усіх п'яти з 16 земель, де обирають ландтаги. Бо земельні парламенти делегують членів Бундесрату — верхньої палати, без якої реформи уряду гальмують. На старті ХДС справді перемогла в Рейнланд-Пфальці (уперше за 35 років, 31%), але в Баден-Вюртемберзі вперед вирвалися «Зелені». А далі почалися погані новини: у Саксонії-Ангальт AfD упевнено перемогла, хоч абсолютної більшості й не здобула.

Кандидат у прем'єри землі від AfD — 35-річний Ульріх Зігмунд, якого Der Spiegel перед виборами охрестив «найнебезпечнішою людиною Німеччини». Він виходець із ХДС, і, за словами експерта Олексія Лезнова, його персоналізована кампанія справді схилила виборців на бік партії. Утім, щоб очолити уряд, Зігмунду потрібні щонайменше 42 голоси з 83, а AfD має лише 39 мандатів — тож інші партії, які відмовляються з нею співпрацювати, поки що залишають питання відкритим. ХДС там набрала 17,2%, СДП — 9,3%. «Нерідко виборці своїм голосом за AfD хотіли показати невдоволення роботою уряду й економічною ситуацією», — пояснює Лезнов.

Основних меседжів у AfD два: у всьому винні Мерц, а міграція — головна небезпека. Співголова партії Аліс Вайдель назвала канцлера «головною перешкодою на шляху до процвітання Німеччини» і закликала депортувати понад мільйон біженців, чиї заяви про притулок відхилено. Мерц відкинув закиди: «Те, що ви тут пропагуєте, — це ніщо інше, як етнічні чистки за ознакою кольору шкіри й походження». Політолог Вольфганг Муно додає, що депортація мігрантів — чи не єдина чітка позиція партії, решта її прагнень розмиті.

Мерц на посаді 16 місяців і більшість цього часу провів у кризі: коаліція не подолала розбіжностей щодо соцреформи й економічного зростання, а обіцянки реформ обернулися найбільшим держборгом в історії країни. Підтримка блоку ХДС/ХСС упала до історичних 18%, особисто Мерца — до 14%. Він навіть скасував поїздку на Генеральну Асамблею ООН.

Попри це, найімовірніший сценарій — Мерц поки залишається. Його підтримали всі вісім очільників земельних урядів від ХДС, а Штефан Майстер зауважує: охочих на його місце бракує, бо «наразі ніхто не хоче цієї посади». Та якщо в Мекленбурзі ХДС взагалі не подолає 5-відсотковий бар'єр, розмови про заміну канцлера стануть неминучими — ймовірно, через так званий конструктивний вотум недовіри або самовідставку Мерца.